Пам'ятний бій чотирьох мужніх героїв проти московського окупанта

23 січня 1947 року в Жуківському лісі на Бережанщині загинули чотири незламні постаті українського визвольного руху. В нерівному бою з московськими окупантами полягли Микола Арсенич — відомий під псевдонімами Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола — засновник військової контррозвідки ОУН та єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець і зв’язкова Центрального Проводу ОУН та Романа Шухевича Марія Римик.

Про Марію Римик упродовж тривалого часу було відомо небагато, що пояснюється надзвичайно високим рівнем конспірації. Вона перебувала в найближчому колі довірених осіб Проводу й підтримувала зв’язок із керівництвом СБ ОУН, зокрема з Миколою Арсеничем і Григорієм Пришляком.

Високий ієрархічний статус та повноваження Марії Римик як ідеологічного вишкільника підпілля підтверджуються дослідженням П. С. Федоришина у праці «У водовертях Серету», де на основі свідчень Юлії Сусь зафіксовано, що саме вона виступала головною під час сакральної процедури прийняття присяги новими членами ОУН на Ковалевій горі.

Микола Арсенич був одним із найавторитетніших конспіраторів ОУН. Під його керівництвом створювалася й розбудовувалася ефективна система територіальних органів СБ ОУН, а також удосконалювалися методи розвідувальної та контррозвідувальної роботи.

Саме завдяки Арсеничу СБ ОУН стала ключовою опорою виживання українського визвольного руху та зберігала боєздатність навіть за умов масштабних ворожих операцій. Мережа СБ діяла автономно й забезпечувала захист конспіративних ліній зв’язку.

У 1946 році Українська головна визвольна рада ухвалила рішення про нагородження Миколи Арсенича Золотим Хрестом Заслуги УПА.